Лебеді

Прямо над нашою хатою пролітають лебеді. Вони летять і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів. Дід гово- рить, що так співають лебедині крила. Я прислухаюсь до їхньо- го співу, і мені хочеться полетіти за'лебедями, тому й підіймаю руки, наче крила. І радість, і смуток, і срібний передзвін огор- тають та й огортають мене своїм снуванням. Я стаю ніби меншим, а навколо більшає, росте й міниться увесь світ: і загачене хмарами небо, і одноногі скрипучі журав- лі, хцо нікуди не полетять, і полатані веселим зеленим мохом стріхи, і блакитна діброва під селом, і чорнотіла земля, що про- билася з-під снігу. І увесь цей світ тріпоче, міниться в моїх очах і віддаляє та й віддаляє лебедів. Але я не хочу, щоб вони відлітали від нас. От коли б якимсь дивом послухали мене: зробили круг над селом і знову пролетіли над нашою хатою. А в цей час наді мною тво- риться диво: хтось невидимим смичком провів по синьому під- небессі, по білих хмарах, і вони забриніли, як скрипка.