Мабуть, природа створила хлібну зернину в мить високого натхнення, яке потрачене нею і на саму людину. І в чи не найго-ловнішому слові нашої мови «життя» предки не лише воздали заслужену хвалу житу-годувальнйку, а й визнали його правіч-ні заслуги в долі людства. У зернину, у цей маленький тугий злиточок матерії, стільки вкладено життєвої енергії, добра, безсмертя; що його таїна й досі здається нам магічною.