Одвічним спокоєм, врівноваженістю віяло від усього, що впадало Григорію в око: від неба, ланів, що тяглися ген-ген, усіяні копами та полукіпками, від стогів хліба, що здіймалися величними пам'ятниками. Такими величними, що всі,оті па-лаци й храми - ніщо поряд із ними, дивовижними витворами рук хлібороба. Тільки й того, що до них не їдуть з усього сві-ту екскурсії, не йдуть отари туристів, їх не фотографують, щоб розмножити в часописах світу. То хто ж возвеличить вас, мудрі зодчі, муляри й теслі людського життя? Хто створить про вас «їліаду» чи «Одіссею», щоб весь світ побачив справжню велич і красу степових пірамід, що ви їх у невимірній щедроті щорічно » зводите?