Талант За О. Гончаром

У Там, де справжній талант, справді немае старості. Талант — вічно юний. Завжди він виявляє своє багатство, свою силу, свою розкіш. Для нього немає втоми, що за логікою фактів наступає у звичайних людей. Як той міфічний Антей, він володіє незмірними силами великої душі. А замість матері-землі, що наділила героя міфічних часів своїми буйними силами-чарами, талант зверта- ється до власного джерела: до тонкої психічної організації, до ін- туїції, інтелекту, до цілого комплексу своїх природних духовних сил, які ніколи не вичерпуються. Саме вони, за словами Віктора Гюго, роблять зі старого літами художника юну велику дитину. Талант не вмирає. Він живе вічно у своїх духовних нащад- ках, у своїх творах. Він оживає у тій спадщині, яку залишає після себе, яку зберігають йоґо духовні діти, яку вони цінують, немов коштовну скарбницю. Як із джерела живої води п'ють із неї нащадки, освіжаючи свої сили. Талант глумливо посміхається над смертю. Талант не буде шукати тріски, бо його творча діяльність стає міцним граніт- ним п'єдесталом, на якому майбутнє збудує йому безсмертний пам'ятник.