Був день великий, по вінця залитий сонцем. Співало птаство по садах і схилах, сріблом світився і вигравав Дніпро, незмінно пахло медами, влежаними грушами-дичками, дозрілим літом, що купалося у травах і дзеркальних водах непорочних дів -Либіді, Глибочиці, Почайни, рідних дочок дідича Дніпра. їхня врода й чистота були такі непорочно-дитинні, що навіть кач-ки не КОЛОТИЛИ тієї джерелиці. Річкові чайки зрідка торкали-ся крилом того синього срібла, та ще якась ластівка нап'ється його і стрімко подасться геть, щоб навіть тінь від неї не впала в ту чисту глибінь.