Свято

За кілька днів до свят прибували замовлені батьком пакунки ялинкових прикрас, які доручалося нам розпаковувати. У тих пакетах і дерев'яних ящиках лежали нечувані, небачені речі. Певна річ, це завжди справляло на нас враження також чудес- ного відкриття світу, втіленого в переливчасті різнокольорові скляні кулі, списи, зірки, гірлянди срібних та золотих шнурів, химерні паперові звірятка та пташки. А яка відповідальна й надзвичайно приємна робота - прикрашати ялинку! І от вона у світлі різнокольорових свічок стоїть розкішною королевою, срібним шпилем торкаючися стелі, а з-під гілля визирає Дід Мороз із загадковою торбою подарунків. Діти ра- дісно збуджені, ледве стримуючи свої почуття, оточують щіль- ним колом ялинку. Батько врочисто виймає з футляра старень- ку скрипку - починається імпровізований концерт. Дітвора підхоплює мелодію, усі, тримаючись за руки, йдуть навколо ялинки, урешті переходячи на танець. А чи можна забути ходіння засніженими вулицями із звіз- дою? Самі її робили, із кольорового паперу вирізали необхідні деталі, а коли все було припасовано, приклеєно, зліплено, ста- вили всередину запалену свічку й шумливим гуртом ходили дов- гою вулицею, співаючи різдвяні псалми, колядки, щедрівки.