Материнський пахучий хліб 

Там, на півдні України, де Олександр народився і виріс, уже через місяць повіє теплом. Зримо постали перед ним рідні Олешки, що притулилися по- близу річки Конки — притоки Дніпра. Колись тут була остання Запорозька Січ, у якій козакував і його прадід. Олешки, даюіекі Олешки.., Там пройшли його дитинство і юність. Батько - нащадок козацького роду - працював у місь- кій управі, скрипів пером, висиджуючи дні й ночі над казен- ними паперами. А мати, що походила з бідної селянської роди- ни, господарювала в домі, бо велика сімеєчка була. Аж чотири сини. Мати обшивала їх і лікувала, коли діти простуджувались, наганявшись на однім дерев'янім ковзані, напувала міцним окропом, запареним на бузині, калині й липовім цвіту... А ще пекла хліб у печі, звичайні паляниці на капустяному листі. Та- кого хліба йому ніде й ніколи не доводилося їсти... Він аж зараз відчував його пахучість, свіжий дух печі, і від того ще дужче паморочилась голова. Давався взнаки голод... І треба ж було йому згадати отой материнський пахучий хліб! Краще не думати про це...