Святе слово

Слово «мама» росте разом з нами тихо, як тихо ростуть де- рева, сходить сонце, розцвітає квітка, як тихо світить веселка і гладить дитину по голівці рідна рука. Воно приходить на уста промінцем маминої усмішки, ласкавістю очей, листочком вишні і світлинкою сонця, пелюсткою квітки і радістю веселки, лагідністю руки і вечірньою молитвою. І з букви-краплинки та звуку-сльозинки народиться на світ святе Слово «мамо», мовле- не устами янголятка, і осяє хатину, як дар Божий. Тільки не дано нам запам'ятати цю мить, як не згадати того дня, як над нашою колискою вперше нахилилася мати. Бо мама завжди з нами, вона живе в нас і наших дітях та внуках, у всьо- му нашому роді і береже нас та благословляє на добро. А-в найтяжчу годину стогоном вирветься з грудей тільки одне слово, як остання надія на порятунок: «Мамо!». То подає голос наша душа, то мати захиііцає свою дитину, і перше слово немовляти являється із-за завіси літ ангелом-хранителем в об- разі матері, слово з любові Тараса: «Слово мамо. Великеє, найкращеє слово».