Почаїв

Жарти й сміх спихають, бЬ ще півгодинки - і перед очима ІІочаїв. Усі зупиняються, стають навколішки, хрестяться. Володько в полоні враження. Перед очима велетенська постать лаври. Це вона, та гора, де «пасли, пасли пастирі, пасли вівці на горі, та й побачили Божу Матір на скалі». Це тут змагалися здобути свя- тиню турки, що впали жертвою кари Матері Бога. Сила враження, віри охопила його. Він бачить величну білу, залиту передвечірнім сонцем святиню, до якої впродовж віків зі всіх куточків його рідної землі спливали люди, щоби бодай тут зачерпнути віри - єдиної опори жорстокого селянського іс- нування. Он гурти в білих свитках і постолах. Он стоять вони навко- лішках, і їхні очі горять великою вірою. Над світом війна, пожежа, а вони стоять у поросі. Які сили піднімуть їх із того пороху й уведуть у храм, де зустріне їх усміхнений Бог і скаже їм: «Устаньте! Ви образ і подоба моя! Огляньтеся на себе і пізнайте своє вбожество, віднайдіть у собі гідність мого найкращого творіння, яке я назвав найкращим ім'ям. Устаньте і будьте самі собою!..»