Чудо

Усі люди хрестилися, але Сивоок і Лучук не вміли цього робити, та й не відали навіщо: За воротами, на рівній, як стіл, площі стояла церква Богородиці. Хоч була вона зовсім близько і нічим не закрита, здавалася тепер не такою великою, Було в ній так багато іграшкового, що видавалося, коли простягнеш руку, то піднімеш усю кам'яну споруду на долоні. Може, вони, замість наблизитися до церкви, весь час віддалялися від неї і тепер вона тільки мріє перед ними? Сивоок, не думаючи, як тільки ступив за ворота, почав лічи- ти кроки, навмисне ставлячи ноги якомога ширше. Налічив со- рок, церква так само стояла відкрита для очей зі всіх боків, збе- 1 рігала свою легкість і цяцькованість. Він лічив далі, уже знов " дійшов до двадцяти, і аж тоді церква мовби стрибнула догори і поєтруменіла до самого неба. А там розскочилася вона й у бокй, розкрилилася кам'яними крилами ширше, ширше, ширше, і„ коли Сивоок дійшов, рахуючи, ще раз До сорока, були вони вже коло входу в це величне чудо.