Партизанська ніч

І знову завіяні ліси, і знову тепла співуча бронза сосон, і туманне срібло беріз, і підморожена зелень полохливих, як дівчата, осик, і в хрещик снігом вишиті ялйнки. Усім би цим можна досхочу любуватись, аби не така важка дорога. Завіяло ж за ці дні, замело, і коли є слід на снігу, то тільки звірини. шшшш ІШ Увечері, засніжений до самого пояса, Богдан дістався до знайомого дрібнолісу, де стояв сивий, мов дід, стіг, та й по- чав робити в ньому дірку, щоб переночувати. Потривожене сіно запахло водночас і літом, і Святвечором, нагадало ди- тинство, і те сіно, і ті страви, що стояли в батька-матері на Свят- вечір. І одразу ж дав знати про себе голод. Богдан, охоплений давніми видивами, вииняв з торбинки, де лежали вірші и гранати, шматок хліба, промерзлу конину й грудочку солі, яку дали йому на дорогу. Чим погана вечеря під Новий рік? А потім, обкружлявши стіг, довго прислухався до лісу, довго придивлявся до зірок, що показували на хуртовину, й, нарешті, зашився у' свою схованку, що пахла лісовою ромашкою і босоногим дитинством.