Тайга

 Височенна, чотириярусна тайга, буйна й непролазна, стоя- ла навколо зачарована. Не шелесне лист, не ворухнеться гілка. Сорокаметрові кедри, випередившії всіх у змаганні до сонця, вигналися рудими, голими стовбурами з долішнього хаосу аж під небо і заступили його кронами. Там по Них ходило сонце і пливли над ними білі хмари. За кедрами пнулися велетенські осики та інші листаті гіганти, що творили другий ярус. Потім височенна ліщина колючого горі- ха, ялини, де-не-де берізки, берестина, черемха, перевиті ліанами дикого винограду та в'юнків, ішли вгору третім ярусом. А внизу - у четвертому ярусі - суцільний хаос. Місцями гус- та, мов щітка, звичайна ліщина, височенні трави й бур'яни. По- валені вздовж і впоперек дерева, мов велетні на полі бою. Одні з наскрізними дірами-дуплами, як жерла небувалих гармат. Другі вивернуті із системою коріння. Вони були схожі на стіни або ж на велетенські пригорщі зі стиснутими межи пальцями камінням і землею. По землі слався мох. Унизу було півтемно і вогко. Лише де-не-де проривались яскраві сонячці пасма, стояли, як мечі, уткнуті лезами в землю.