Купальські ночі

За хатою сколихнувся ліс і на якийсь крок ступив ближче до Морозенкового подвір'я. Любі завжди вечорами здається, що ліс оживає й наближається до осель. Недарма кажуть, що в ку- пальські ночі дерева ходять, неначе люди, і навіть розкривають словом-шепотом свої таємниці. Тоді в лісах днює й ночує тітка Василина, прислухаючись, який цвіт, корінь чи лист повертає здоров'я чоловікові. Скіль- ки ще у світі є всякого дива!.. Блакитна тихосяйна ніч стояла у своїй довершеній красі над лісовим хліборобським краєм, де й пшеничний хліб пахне зі- ллям дібров. З верб, що обступали подвір'я, накрапало місячне промін- ня й роса, а за подвір'ям легеньким відпаром курілося озерце, біля якого виводив свою нехитру пісеньку невтомний деркач. Скільки він у косовицю скрасив їм купальських вечорів! То як не згадати добрим словом цю пташину? Люба, задумано посміхнувшись, пройшла повз корову, що лежала на мураві. Від худоби віяло молоком і дозрілою суни- цею. Деркач, почувши дівочу ходу, замовк, притаївся в татар- ському зіллі, а потім знову задиркав, наче поспішав розклюва- ти нетривку пелену ночі.