Барви життя

Сивоок став жити в Радогості і вчитися в тітки Звенислави пізнавати не.тільки поверхню, але й душу барв. "У діда Радима спостерігав тільки, яка фарба куди кладеться, сприймав те як несхитну даність. ' Тепер від доброї серцем старої жінки довідувався, що кож- ний випадок вимагає своєї масті, свого відтінку і що барви, мов люди, бувають веселі, довірливі, сумні, жалібні, холодні, теплі, м'які, тверді, гострі, тихі, солодкі, терпкі, урочисті, убивчі. Він знав тепер, що червона барва означає кохання й милосердя, небесна т- вірність, біла - невинність, радість, зелена - надію, вічність, чорна - жалобу, смуток, а жовта - ненависть, зраду, золота ж - святість, досконалість, мудрість, повагу. Він пробував сам накидати барви на глину й на деревб, і в нього вийшло відразу, аж він сам не повірив, а Звенислава ска- зала, що в нього між оком і рукою є те, чого нема ні в кого з людей, а саме цим і визначається той, що може вичаровувати з небуття новий світ богів і візерунків. Тоді вже-йшла лісами строката осінь, падали перші примо- розки.